Синагога Баришпольського

Сучасний вигляд колишньої синагоги І. Баришпольського

     Один з небагатьох уцілілих будинків історичної забудови колишнього робітничого передмістя Києва — Деміївки (дата зведення була викладена на фасаді (тепер втрачена). Деміївка увійшла до складу міста в 1918, на неї не поширювалися обмеження щодо проживання євреїв, тому чисельність єврейського населення до революції тут була досить велика.

     У 1870 році купець 2-ї гільдії І. Баришпольський почав клопотатися про спорудження у власній садибі на Деміївці іудейської молитовної школи. Молитовню (синагогу) було відкрито 1878 року після отримання дозволу. Фундатор подарував будинок єврейській громаді. Відтоді споруда неодноразово реконструювалася, її призначення змінювалося. Первісно двоповерхова, в 1920-х рр. надбудовано третій поверх.

Будинок використовувався як культове приміщення (з великою залою й галереєю) та як єврейський навчальний заклад. 1920, за польської окупації, синагогу було розгромлено. 1921 тут зареєстровано три громади: «Бет-Мідраш-Гагодол», «Лоймде-Мішнаєт» і «Бокер». У лютому 1925 їх закрили, будинок передали під районний клуб кустарів-одинаків Деміївки «Емес» («Правда»). 1926 розроблено проект і здійснено реконструкцію споруди під Деміївський районний робітничий клуб з переплануванням внутрішнього об'єму і надбудовою тильної частини. З 1928 тут містився Будинок культури залізничників ім. М. Фрунзе; з 1978 — Будинок культури і техніки автотранспортників ім. М. Фрунзе. На поч. 1980-х рр. з тильного боку зведено триповерхову прибудову господарського призначення.

     Тепер приміщення використовується як Будинок дитячої та юнацької творчості Голосіївського району.

Свято-Вознесенська церква на Деміївці

             З другої половини ХІХ ст. почалася  інтенсивна забудова Деміївки. У зв'язку з чим   виникла нагальна потреба у будівництві церкви. Директор цукрово-рафінадного заводу Р.Ф. Раузер став головним благодійником. В клірових відомостях так і записано : "построена тщанием прихожан при помощи пожертвования Раузера".

             6 лютого 1883 року о 9.00 ранку багато людей - і деміївців і киян - зібралися біля новозбудованого храму. Освячення  Вознесенської церкви здійснив благочинний старокиївських церков протоієрей     П.Ф. Подвисоцький. Про цю подію розповіла газета "Киевлянин" у статті  "Один из присутствовавших": 

            " По множеству собравшихся на местный праздник можно судить, как своевременно устроен и посвящен этот храм. Сочуствие местным обывателям выразилось и со стороны горожан, многие из которых прибыли на торжество. Освящение храма с литургией продолжалось до 12 с половиной часов. После литургии о.проиерей произнес поучительное слово, в котором с особенной ясностью и убедительностью изобразил важность и значение христианского храма. "За 8 месяцев перед этим,- сказал о.протоиерей,- мы испросили благословение свыше на место, где ныне есть дом Божий; тогда утешались мы одними надеждами; теперь радуемся завершением начатого с помощью Божией".

Свято - Вознесенська  Деміївська  церква. 1888 р.  Світлопис  С.В. Кульженка