Ромео і Джульєтта Київського повіту

                       Ця історія, дуже схожа на шекспірівську, трапилася  107 років тому в селі Деміївка Київського повіту ( у вересні 1918 року селище  було приєднане до Києва).

           

    Петро Мефферт і Феліксія Младецька - юні мешканці Деміївки покохали один одного і хотіли одружитися, але їхні батьки були категорично проти. Закохані - він - православний, вона - римо-католицького віросповідання, - сподівались вмовити батьків, але марно. Мефферти ні в якому разі не хотіли бачити невісткою Феліксію Младецьку, а Младецьких категорично не влаштовував зять Петро Мефферт. Головною причиною невдоволення батьків було різне віросповідання. Ні прохання, ні вмовляння  не допомогли - батьки залишились невблаганними. І тоді, не уявляючи собі існування один без одного, Петро і Феліксія в один день покінчили життя самогубством, заповідаючи батькам свою останню волю, - поховати їх в одній могилі...

                         І саме з цієї дати - дати смерті своїх  дітей  - почалася багатомісячна мученицька переписка примирених Меффертів і Младецьких з різними інстанціями. Бо закон про самогубців взагалі забороняв ховати небіжчиків на цвинтарі.

         

                      Однак, в результаті прохань, направлених на адресу "римско-католического и православного начальства" від невтішних батьків, - Феліксію поховали на римсько-католицькому відділку Байкового кладовища, а Петра - на православному. Але близькі не змирилися. В документах архівного фонду "Канцелярия киевского гражданского губернатора" за 1908 рік, які зберігаються в Державному архіві Київської області, читаємо звернення батьків закоханих до київського губернатора, до Преосвященного єпископа Агапіта, до митрополита Київського і Галицького Флавіана, в Департамент іноземного сповідання, до "государыни-империатрицы Александры Федоровны". І до кого б вони не звертались - скрізь відчайдушне прохання "похоронить..., если нельзя в одной могиле, то хотя бы голова с головою, так как кладбище православное и католическое имеют общую ограду".

                      Батьком  Мефферта було куплено місце поряд з римо-католицькою дільницею кладовища, де і був похований Петро, але Феліксію Младецьку не дозволили поховати поряд з огорожею православної дільниці, так як "римско-католическое начальство" не продало там місце, хоча "возле ограды пустырь".

                         Переписка батьків (і навіть дідуся Мефферта) з вищевказаними інстанціями продовжувалася з квітня по листопад 1908 року і тільки 23 листопада Семену Младецькому та Августу Мефферту було об'явлено про задоволення клопотання.

                               Закоханих поховали поряд - голова до голови - через огорожу римо-католицької та православної дільниць Байкового кладовища. 

                                                                                                                            Ольга Бєлая

Бєлая Ольга Миколаївна - кандидат історичних наук, начальник відділу використання інформації документів Державного архіву Київської області. Сайт>>

    Колектив бібліотеки "Деміївська" щиро дякує Ользі Миколаївні за надану статтю!