Персональний трамвайний вагон Давида Марголіна

   Марголін Дави́д Семе́нович (1850 — помер не раніше середини 1920-х) — київський купець 1-ї гільдії, підприємець, меценат і громадський діяч, багаторічний голова правління Товариства Київської міської залізниці, власник Деміївського трамвая. 

   Деміївською трамвайною лінією курсували 6 вагонів. Вряди-годи виходив на лінію й сьомий - персональний вагон-салон "люкс" Д.С.Марголіна, побудований у 1904 році заводом MAN за індивідуальним замовленням. Вагон мав вітражне скло, внутрішню оббивку з червоного дерева, а також дзеркала, шкіряні дивани та інші розкішні меблі.

             Після революції на базі цього вагону був створений вагон-лабораторія для всебічних випробовувань електрообладнання рухомого складу. І по суті з'явився унікальним зразком трамвайної техніки. У 1928 році салон збагатився ще й цінним австрійським обладнанням Siemens-Schuckert. Установка реєструючих приладів представляла собою змонтовані на щиті бортового самописця амперметр, вольтметр і ватметр, а також динамо-машину для обліку швидкості. На козирку торцевої частини кузова знаходилася штепсельна вилка для з'єднання зі струмоприймачем випробуваного екіпажу.

                  Аж до списання в середині 1950-х р.р. вагон-лабораторія неодноразово використовувався для визначення оптимальних режимів роботи рухомого складу і ефективних способів економії електроенергії.

 Джерело : Ермак, Д.А. Трамвай на улицах Киева=Trams on the Streets of Kiev.- K.:Sky Horse, 2011.
   Галайба, В. Трамвайний музей - з Деміївки родом// Вечірній Київ.-1996. - 13 листопада.- с.8.    

Трамвай на Деміївці

          На початку ХХ сторіччя Деміївка мала досить розгалужену мережу як промислових підприємств, так і закладів торгівлі. І все ж основна маса 30-тисячного населення не уявляла свого існування без постійного відвідування Києва. І майбуть невипадково один з перших двох маршрутів "конки" - своєрідного трамваю на кінній тязі, запровадженого в місті 1891 року, пролягав від Караваєвської (нині Л.Толстого) площі у напрямку саме цього села-передмістя.

      Зазначена вище обставина не залишилася поза увагою й голови правління товариства київської міської залізниці (трамваю) Д.С.Марголіна, який вирішив ощасливити мешканців Деміївки, спорудивши тут за власні кошти окрему від Києва трамвайну лінію. Після всіх необхідних погоджень, отримавши від київського земства концесію на 50 років, Давид Марголін доручив інженерові Гаазу і полковникові Пушешникову розпочати в березні 1910 року будівництво з тим, щоб закінчити його через два місяці. За цей час укладено три версти залізних рейок від залізничного переїзду до виїзду з Деміївки на Васильків, де містився тоді Келаровий сад (в районі нинішнього готелю "Мир", не зберігся); у кінці лінії, на вулиці Павлівській (не збереглася) споруджено електростанцію з дизель-мотором потужністю 125 кінських сил та депо з двосвітним приміщенням, розрахованим на 4 трамвайні вагони.

Транспортування вагонів Деміївського трамваю по тимчасовій з'єднувальній гілці на одному рівні із залізничним полотном.  1910-ті роки

       Урочисте освячення трамваю здійснив 26 червня (за ст.ст.) 1911 року ієрей місцевої Вознесенської церкви отець Василій у присутності представників Києва, деміївської сільської адміністрації та деміївської  єврейської общини. Вони й стали його першими пасажирами та учасниками бенкету, що його було влаштовано з цієї нагоди в приміщенні депо.

         Нова трамвайна лінія складалася з двох ділянок : від залізничного переїзду до поліцейського участка та від останнього до Келарового саду на Павлійській вулиці. Нею постійно курсували 6 вагонів типу так званих "семисотих", які розпочинали свій рух о 6.30 годині ранку і закінчували його о 12 годині ночі.  Вартість проїзду на кожній з дільниць окремо становила 3 копійки, а на обох, разом узятих - 5 копійок, що забезпечувало щоденну виручку у розмірі 40-45 карбованців. Цікаво, що маючи власну електростанцію, Д.С.Марголін використовував для свого підприємства струм електростанції київської міської залізниці, через що його (струму) часто не вистачало для власних потреб залізниці.
          Радянській владі Деміївській трамвай  дістався, звісно, безоплатно. Трамвайна лінія припинила своє існування   у 1980 році.

Трамвай на Голосіївській площі. 60-ті роки

 Джерело : Ермак, Д.А. Трамвай на улицах Киева=Trams on the Streets of Kiev.- K.:Sky Horse, 2011.
   Галайба, В. Трамвайний музей - з Деміївки родом// Вечірній Київ.-1996. - 13 листопада.- с.8.             

Життя і побут населення Деміївки у ХІХ ст.

Цукрово-рафінадний завод на Деміївці

 Нещодавно мені потрапило до рук цікаве старовинне видання. Французький письменник і журналіст Віктор Тіссо (1845-1917), автор відомих свого часу книг про різні країни і народи, в 1883 році випустив у Парижі книгу під назвою "La Russie et les Russes. Indiscretions de voyage." ("Росія і рускіє"). Нагадаю, що Росією в той час називали всю територію неосяжної імперії, яка включала і більшу частину України. Книга Тіссо складається з двох частин, причому перша цілком присвячена тодішній Малоросії і, зокрема, Києву.

   Перший уривок, наведений нижче, розповідає про відвідини Віктором Тіссо тодішньої київської околиці - Деміївки, де він у супроводі французького консульського агента у Києві Едуарда де Молінарі спостерігав за побутом українських робітників.

                                                                                                                        Михайло Кальницький                         

                           Детальніше можна прочитати у рубриці "Все про Деміївку" :

- Victor Tissot  "La Russie et les Russes. Indiscretions de voyage" (Тіссо Віктор "Росія і рускіє")                                                                                                 Фабрика на Демиевке 

-  Victor Tissot "La Russie et les Russes. Indiscretions de voyage" (Тіссо Віктор "Росія і рускіє")                                                                                                  Кабак на Демиевке