вівторок, 2 квітня 2019 р.

Вбивство городового на Деміївці

В книзі відомого києвознавця Василя Галайби "Борьба с преступностью в старом Киеве" є стаття "Расстрел городового", в якій, на підставі матеріалів дореволюційної преси, розповідається про зухвале вбивство поліціянта на центральній вулиці Деміївки - вулиці В.Васильківській (нині проспект Голосіївський).

В ніч з 3 на 4 грудня 1915 року на Деміївці поліція почала чергову операцію. Городовому С. Вераксу цього разу було доручено нести постову службу на об'єкті по вулиці Васильківській, 20, на перетині з вулицею Совською (нині проспект В.Лобановського). Ось як дореволюційні репортери газети "Киевлянин" описали подальші події.

«Около 11 вечера вчера прошла компания из 5-6 человек, в которых городовой, по-видимому, узнал одного из разыскиваемых разбойников и крикнул ему: «Я тебя все равно не пропущу!». В эту секунду, по словам прохожих, оказавшихся случайными свидетелями и слышавших приведенную фразу, последовало несколько выстрелов, и городовой как подкошенный упал мертвым на тротуар.
Разбойники, не боясь перепуганных свидетелей, подбежали к  убитому и взяли у него револьвер наган, после чего быстро направились через огород Берлизова на Загородную улицу, где и скрылись.
На тротуаре около трупа городового найдены шесть гильз и один патрон от браунинга. Три пули найдены в стенах сеней дома. В полушубке под шинелью найдены еще две пули – также от браунинга. На груди убитого обнаружены 4 раны и пятая – в правом виске.
По числу найденных пустых гильз, пуль и ран можно судить о числе произведенных разбойниками выстрелов. Это был форменный расстрел городового».

...в пам'ять про загиблого городового Сергія Веракса журналістами було сказано чимало слів співчуття. Перш за все, вони повідомили читачам про те, що у покійного залишилися без засобів до існування вдова і троє маленьких дітей. І далі:

«7 декабря чины Демиевского полицейского участка хоронили своего товарища по службе городового Сергея Вераксу. Гроб павшего при исполнении служебных обязанностей покрыт был венками. За печальной процессией от анатомического театра (ныне Музей медицины на улице Богдана Хмельницкого – В.Г.) до Демиевского кладбища следовало много народа. За гробом шли осиротевшая семья убитого, киевский уездный исправник Е.Э. Фаллет, надзиратель Демиевки и чины участка…»

Джерело:  Галайба, В.  Борьба с преступностью в старом Киеве /Василий Галайба.- Київ: Скай Хорс.-2012.- с. 116-120.