Про одні районні ясла (продовженння)

У 1939 році депутат міськради Г. Веледницька здійснювала контроль за роботою дитячих ясел № 101 на Деміївці. Результатом перевірки стала стаття в журналі "Радянський Київ".  Пропонуємо  вашій увазі витяги з цієї статті. 

"В затишному провулку, на горбку, стоїть новий білий будинок. Це дитячі ясла № 101 Сталінського району. Піднімаємось по східцях. Думаємо, що цей заклад зустріне нас своїми  привітними, теплими дитячими куточками. Але вже в самих яслах ми цього, на жаль, не знайшли.

Великий двір не впорядкований. Тут нема клумб з квітами, ніякого устаткування для розваги дітей. Непривітно, нема господарського ока. В кімнатах брудно, на вікнах та на підвіконниках багато пилу, постільна білизна й рушники дуже брудні. Тим часом білизни в яслах достатньо.

В шаховках, де повинен лежати одяг дітей, зберігається одяг персоналу, до речі, теж брудний; завіски на вікнах нечисті; карниз у грудній групі висить косо - він підв'язаний ганчіркою і щохвилини може зірватися. Тут же в ліжках можна знайти мокрий матрац та простирадла. І все це після роботи персонал залишає в такому стані.

Перед сном нікому з дітей ніжок не миють.

Чому це так? Де завідуюча яслами тов. Ленська? Куди дивиться лікар тов. Левіна і лікпом тов. Перехрест.

Райздороввідділ, часто міняючи керівників ясел, тільки сприяв погіршенню їх роботи. Нічим не виправдана, наприклад, заміна завідуючої яслами тов. Макаровської, яка недовгий час працювала тут в 1938 році.

Може тов. Макаровська погано працювала? Ні. Але райздороввідділу треба було мати в цих яслах, з невідомих нам причин, тільки тов. Ленську, яка працює погано і довела до жахливого антисанітарного стану цей заклад. Більше того, Ленська з січня 1939 року допустила велику плинність у штаті, а саме : 40 чол. з різних причин звільнено з роботи (з 76 чол.).

Табель явки працівників на роботу та ухід з роботи лежав на плиті в кухні. На наше запитання, хто за нього відповідає, тов. Ленська відповіла, що за нього відповідає нічний охоронник (охоронник зовсім неписьменний і, безумовно, за цей табель відповідати не може). Насправді ж кожний сам записує час приходу і уходу з роботи.

Райраді та здороввідділу треба негайно зайнятись яслами № 101".

2006 рік. Фото А. Редьки

Наразі в цій автентичній будівлі знаходиться міська клінічна наркологічна лікарня "Соціотерапія"

Джерело : Радянський Київ. - 1939. - № 13. - с.26.

Ясла кондитерської фабрики на Деміївці

У 1936-1937 роках за адресою Деміївський провулок, 5а, були побудовані ясла № 101 кондитерської фабрики імені Карла Маркса.  Вартість будівництва на 120 місць складала 399,9 тисяч карбованців. Історія зберегла навіть точну дату відкриття : 26 листопада 1937 року.

Пропонуємо Вашій увазі фото деміївських дітей 1949-1950 років народження, які відвідували ці ясла. Схоже на те, що після війни ясла стали дитячим садочком. Можливо, хтось із деміївців впізнає себе на цих світлинах.

Наразі в цій автентичній будівлі знаходиться міська наркологічна лікарня "Соціотерапія".

 1955 рік. Фото Сергія Диренка 

           1957 рік. Фото Сергія Диренка 

Колектив бібліотеки дякує Сергію Георгійовичу Диренку за надані світлини з сімейного архіву.

Джерело : Широчин, С. Школы. Ясли. Детсады. /Семен Широчин. - Нью-Йорк : Алмаз, 2019. - с. 368-369.

Катеринщики на Деміївці

Катеринка*  награвала "Розлуку". Втім, у цьому не було нічого незвичайного : в старому Києві катеринщики постійно тинялися від хати до хати - і на Печерську, і на Деміївці, і на Шулявці, і на Подолі, аж до урочища "Кинь грусть". Інколи на плечі в катеринщика сидів барвистий папуга і за п'ятака витягав із скриньки "щастя" для дівчат; інші катеринщики простилали долі потріпане ряденце, і шустрий хлопчик стрибав на ньому через власну голову; ще інші водили з собою мото фозо, шпагоковтача або людину-факел, що пила гас і виригувала на запалений сірник цілий фонтан огнистого фейєрверка. Але то вже були катеринщики-аристократи, а нормальний катеринщик ходив завжди сам і працював тільки для  "насолоди слуху". Катеринки усі поспіль були швейцарської фірми "Кіль" - на три валки - і мали в репертуарі лише три п'єси : неодмінну, фірмену, французьку пісеньку "Шармант Катерин" - від неї і прозвано цей музичний інструмент у Росії шарманкою, а на Вкраїні катеринкою.

Словом, катеринщик у Києві - це було явище звичне й буденне, але голос катеринки завжди знаходив відгомін у серцях киян на околицях. І довкола інваліда-катеринщика, що накручував корбу від свого кольористо помальованого чарівного ящика, завжди збиралися прочулі слухачі, ладні заплатити копійку за розраду серця й душі, а ще більше дітвори - безплатних прихильників муз та охочих до всього незвичайного.

*Катеринка - механічний музичний інструмент: переносний орган без клавіатури, що відтворює наперед записані на валику композиції.

Джерело: Смолич, Ю. Рік народження 1917. Дилогія. Книга 2. Реве та стогне Дніпр широкий - Київ:  Вид-во худ. літератури "Дніпро",1976.-с. 3

Фото з сайту  https://unc.ua/uk/pochitat/ot-sharmanki-do-mr3-ili-s-chego-slushali-muzyku-nashi-pra-pra-199

Санітарна служба Деміївки

До 1918 року боротьба за чистоту вулиць була нелегкою справою. Цим займалася поліцейська і санітарна служба. Сміття із приватних садиб, з вулиць та площ звозили підводами на міські звалища - як дозволені владою, тобто стаціонарні, так і стихійні. Для перших існували, перш за все, численні міські яри, які підлягали засипці чи влада планувала прокласти на їхньому місці нові вулиці, окремі проїзди чи будь-які комунікації.

Карета деміївської санітарної комісії. 1908 рік

Український фізико-математичний ліцей КНУ імені Тараса Шевченка

 Початок другої половини XX століття характеризується глибоким осмисленням результатів розвитку природничих наук, до життя покликали і спеціалізовану фізико-математичну освіту школярів. Було створено нові навчальні програми та спеціалізації на фізичних та математичних факультетах вищих навчальних закладів світу.

Для втілення нових освітянських ідей — вузької та глибокої спеціалізації — необхідно було готувати найталановитішу молодь ще за шкільної лави. Цю роль взяли на себе спеціалізовані фізико-математичні школи при провідних університетах країни. У 1963 році академіки А.П. Александров, В.  М. Глушков, І. К. Кікоїн, А.М.Колмогоров та М. О. Лаврентьєв стали ініціаторами відкриття спеціалізованих фізико-математичних шкіл при провідних університетах колишнього Радянського Союзу

В Україні ця ідея була втілена в життя академіком В. М. Глушковим та провідними вченими фізичного та механіко-математичного факультетів Київського університету ім. Т. Г. Шевченка: О. А. Шишловським, В. А. Вишенським, О. А. Борбатом.

25 вересня 1963 року — за Постановою Ради міністрів Української РСР № 1113 (м. Київ) в Києві організовано спеціалізовану школу-інтернат фізико-математичного профілю. Була розташована у Феофанії. З 1991 року ліцей розташований у новому приміщенні біля корпусів природничих факультетів Київського університету за адресою: проспект Академіка Глушкова, 6. (З Вікіпедії)

Фото Павла Жука. 2001 рік

Озеро Оріхувате. Голосіївська площа. 2001 рік

Оріхувате. Оріхуватський хутір, Оріхуватицькі сади. Історична місцевість, колишнє поселення в Голосіївському районі. Як хутір Оріхувате згадане в 1757 році. Нині існують Оріхуватський струмок, що перетинає Голосіївський ліс та озеро Оріхувате (між площею Голосіївською, проспектом Голосіївським та Горіхуватським шляхом)

Фото Павла Жука. 2001 рік

Джерело : Пономаренко Л., Різник О. Київ. Короткий топонімічний довідник. - Київ : Видавництво "Павлім", 2003. - с.74.

Іподром. 2001 рік

 Київський іподром - комплекс споруд, призначених для кінно-спортивних змагань. Розташований в місцевості Теремки.  Збудований 1962-1969рр. Головне поле має три доріжки: для забігу коней риссю (довж. 1600 м, шир. 30 м), з чорноземним покриттям, скакове поле для скачок в алюрі (довж. 1800 м, шир. 25 м) з трав'яним покриттям, робочу тренувальну доріжку (довж. 1500 м, шир. 18 м) зі шлаковим покриттям. У спорудженні 2-поверхового головного корпусу іподрому застосовано збірні залізобетонні конструкції, скло, пластик, алюміній. Вздовж усього корпусу розміщено відкриті трибуни на 3 тис. місць. 

Іподром.  2001 рік. Фото П. Жука

Джерело : Київ : Енциклопедичний довідник/ за ред. А. Кудрицького. - Київ : Головна редакція Української  Радянської Енциклопедії, 1981. - с. 230.