Клад на Деміївці

  У 1893 році на території селища Деміївка була знайдена стародавня римська монета імператора Ліцінія (308-324рр. н.е.).

    Інформація про  цю подію у  ЗМІ того часу була відсутня. Окрім коротких відомостей про знахідку, ні опису монети, ні при яких обставинах вона була знайдена і ким, нічого невідомо. 

Можливо, саме така імператорська монета зберігалася у В. Б. Антоновича

      Начальник відділу використання інформації документів Державного архіву Київської області, кандидат історичних наук Ольга Бєлая під час написання своєї кандидатської роботи, віднайшла цю інформацію в Інституті рукописів НБУ ім. В.І.Вернадського у фонді Володимира Антоновича. Справа в тому, що Володимир Боніфатійович захоплювався археологією та нумізматикою, а також завідував в університеті Св. Володимира нумізматичним кабінетом.

      Ольга Миколаївна висунула припущення, що цю монету В.Антонович міг придбати у мешканця Деміївки, який і розповів українському вченому історію цієї знахідки.

Вулиця Козацька та прилеглі провулки-1

         Пропонуємо Вашій увазі захоплюючу  екскурсію однією з найстаріших вулиць Деміївки. Автор віртуальної прогулянки -  читач нашої бібліотеки Антон Короб (за фахом юрист-міжнародник).  

Детальніше>>

          

Деміївське поштове відділення

            У 1910 році  Деміївське поштове відділення знаходилося за адресою                 вулиця Васильківська, 8.

       Деміевское почтовое отдъленіе открыто для производимыхъ имъ операцій съ 8 ч. утра до 2 ч. дня и (для пріема заказной корреспонденціи) съ 5 до 7 ч. вечера.

         Телефонъ. Телефонная станція помъщается при почтово-телеграфной конторъ (Крещатикъ,24).

             Разговорныя станціи учреждены при: 1) всъхъ почтово-телеграфныхъ отдъленіяхъ; 2) Деміевской почтовой конторъ...

               Условія пользованія телефонными станціями.

     1) Плата за переговоры на городскихъ телефонныхъ станціях опредъляется въ 15к. за предоставленіе телефона каждому отдъльному лицу для разговора съ однимъ и тъм же абонентомъ, въ продолженіе не свыше трехъ мин. 2) Плата вносится впередъ и обратно не возвращается, хотя бы переговоръ и не состоялся. Въ полученіи переговорной платы выдается квитанція. 3) По внесеніи платы за разговоръ по телефону и по заявленіи дежурному по станціи, съ към именно изъ абонентовъ желаютъ переговорить, аппаратъ переговорной станціи соединяется съ аппаратомъ требуемаго абонента и, по выполненіи сего, лицо, желающее вести разговоръ, приглашается къ телефону: съ этого именно момента считаются 3 минуты, опредъленныя для единичнаго разговора, оплаченнаго 15 к.

      Примъчаніе. Въ случаъ, если вызываемый переговорной станціей абонентъ былъ занятъ, лицу, желающему вести съ нимъ разговоръ, предоставляется обождать, пока требуемый имъ абонентъ освободится.

          и 4) Если разговаривающій желаетъ продолжать разговоръ по окончаніи 3 мин., то это не возбраняется, при условіи внесенія за таковой разговоръ дополнительной платы по разсчету 15 коп. за 3 мин. разговора. При этомъ, однако, разговоръ одного лица не можетъ длиться болъе 15 мин., если на станціи есть другіе, желающіе воспользоваться переговорным аппаратомъ.

         Житель Деміївки Микола Кучеров (сім'я проживала по вул Заводській, 9) працював механіком  на Київській телефонній станції. Фотографія візитівки люб'язно надана бібліотеці нашою читачкою Наталією Зеленською.

                                                              Візитівка поч. ХХ століття

                 Джерело: Спутникъ по г. Кіеву. Иллюстрированный путеводитель по Кіеву и его окрестностямъ. - К.:Тип. Акц. Об-ва "Петръ Барскій въ Кіевъ", 1910.

Деміївка. 1920 рік.

                    "Все пройдет. Страдания, муки, кровь, голод и мор. Меч исчезнет, а вот звезды останутся, когда и тени наших тел и дел не останется на земле. Нет ни одного человека, который бы этого не знал."

                                                                             Михаил Булгаков "Белая гвардия"

Підпалений білополяками цукрово-рафінадний завод на Деміївці. Червень 1920 року.

До питання приєднання Деміївки до Києва

             23 січня 1900 року було розпочато, а 25 лютого цього ж року (за ст.ст.) було закінчено "Дъло о собраніи свъдъній о селъ  Деміевкъ по вопросу о присоединеніи къ г. Кіеву или переименованіи въ мъстечко" Кіевскаго Уъзднаго Полицейкаго Управленія.

           

З історії кондитерської фабрики на Деміївці

Пожежа 10-го жовтня 1897 року стало передвісником наступних невдач. На горищі фабрики раптом загорілися дерев'яні частини даху - від вогню, що виходив з продірявленої пічної труби.

      Після пожежі були оголошені незначні збитки. Будівля фірми була застрахована в товаристві «Саламандра» і, не виключено, що, за домовленістю сторін, дійсний розмір збитків не був розголошений. 

     У липні 1901 року надзвичайні збори акціонерів переобирають правління для порятунку підприємства. До складу нового правління входять панове Вюрглери і К. Шульц (власник пивоварного заводу в Деміївці). Директором-розпорядником акціонерного товариства обирається А. Вюрглер.

   Тепер доля виявляється прихильною до фабрики. Потіснивши найстаріших і найперших, підприємство під назвою «Валентин Єфімов» міцно стає міським кондитерським лідером. Швидко вивчивши виробництво, пан А.Я. Вюрглер головну увагу звернув на покращення якості фабриката, розширив будівлю фабрики, обладнав її новітніми машинами, які приводилися в дію паровою силою і електрикою.

Будівля колишньої фабрики "Валентин Єфімов".  Квітень 2007 року. Власне  фото О. Різника

    Таким чином, всі ці нововведення, а також праця і наполегливість топ-менеджерів, дали блискучий результат.

                                   Джерело: Пещеренко П., Карамельный век. - К.:"Квиц", 2008.

Реклама - рушій торгівлі

     Якщо уважно переглянути таке надійне джерело, як "Список фабрик и заводов Европейской России" за 1903 рік, то з'ясується, що фабрика "Валентин Ефимов" на початку 20-го століття входила до двадцятки найбільших кондитерських підприємств (19-е місце). 

Валентин Єфімов зареєстрував своє кондитерське підприємство у 1886 році (виготовлення шоколаду, цукерок, пряників, варення) у власному будинку в передмісті Деміївка, Київського повіту Хотовської волості.

Пізніше, при постійно зростаючому попиті на кондитерські вироби, було споруджено спеціальну будівлю, а сама фабрика  обладнана декількома машинами, які приводилися в рух ручною силою.                    Бажаючи надати солідність своїй справі, В.Г.Єфімов перетворив фабрику в акціонерне товариство. Статут акціонерного товариства (АТ) був затверджений 20-го липня 1897 року.  Основний капітал АТ складав 300000 рублів (600 акцій). Акціонерами фабрики стали брати Вюрглери, Романенков, Мікута, Шульц, Васильєв.

 Найперша комерційна реклама новоствореного акціонерного товариства з'явилася у газеті 22-го жовтня 1897 року.

  Джерело: Пещеренко, П. Карамельный век.- К: "Квиц", 2008.