Безпритульна Деміївка 1925 року

 Про те, що на Деміївці щодо благоустрію не все в порядку й говорити не  треба. Почнемо зі Слобідки. Слобідка - велика робоча вулиця, заселена переважно залізничниками.

Малюнок  з газети "Киевский пролетарий" за 1925 рік

Навкруги ями, звивини, пошкоджені  мости. Посеред на підгнилих шпалах тягнуться іржаві смуги трамвайних і залізничних рейок. Кам'яної бруківки тут немає. Влітку проїжджаючі підводи нерідко  ламають колеса й застеляють всю Слобідку густим туманом пилу.

 Весною і восени Слобідка перетворюється у велике топке болото. Погано доводиться саме  тим залізничникам, які тут проживають. Знадобиться, приблизно, кому-небудь привезти зі станції дрова - підводчики не хочуть їхати або правлять високу ціну за перевезення. Вночі взагалі горе. Освітлення слабе, ліхтарів замало. Особливо набридла слобідчанам "ріка" Либідь. У дощову погоду  вона  розливається і в її брудній воді пливуть дохлі собаки, коти та інші тварини. Буває й так, що звідкілясь у Либідь спускають  кров. Вона перетворюється тоді в якусь криваву, смердючу, огидну калюжу. Ці досягнення по "хімзабарвленню" потрібно віднести на рахунок державної скотобійні. З'ясуванням цього питання радимо зайнятися санітарним лікарям. Якийсь час Слобідку збиралися замостити. Завезли  купу каміння. Але каміння ... повезли назад.

  З давніх давен по Деміївській, Васильківській та Китаївській вулицях облаштували сади. Але за ними не було догляду і від них залишилися  тільки сиротливі ріденькі деревця. Не садочки, а якесь лихо безпритульне.

  Також треба з'ясувати питання трамвайного та проїздного руху по Деміївці. Чи потрібен він? Якщо так - запускайте трамвай, якщо ні - приберіть іржаві рейки.

  Зіпсувалась і розмилась дорога на Мало-Китаївській. Стоять тут зруйновані печі цегельного завода колиш. Суботіна. Треба або розібрати їх на цеглу для будівель, або зберегти їх від подальшого руйнування.

   Заслуги Комунгоспу в облаштуванні на Деміївці водопроводів та прямої дороги Деміївка - Байків'я безумовні. Але треба Деміївку облагородити, хоча б тому, щоби усунути вищевказані недоліки. (Переклад з рос. Г. Козлової)

Джерело: Котов, П. Беспризорная Демиевка// Киевский пролетарий. - 1925. - 11 вересня. - с.1.

Вулиці Деміївки (за інформацією Олександра Різника)

Пам'яті Олександра Різника

5. Район просп. Червонозоряного (суч. В. Лобановського) та вул. Козацької:

5.1. Вулиці й провулки, ліквідовані під час реконструкцій:

- у 1960-70-і роки:

пров. Скляний

пров. Совський

пров. Фрометівський (нині – прохід до МАУПу від просп. В. Лобановського)

пров. Короткий (пролягав літерою «Г» від  проспекту В. Лобановського до вул. Деміївської; до 1963 р. – пров. Кладовищенський)

вул. Тихонівська (нині – подвір’я п’ятиповерхового будинку по вул. Фрометівській)

- у 2007-2008 роках:

пров. Гулака-Артемовського (до 1955 р. – пров. Павлівський)

пров. Балакірєва (до 1952 р. – пров. Вільноживущих)

5.2. Вулиці й провулки, що виникли до 1918 р. й існують донині:

Проспект В. Лобановського (Червонозоряний проспект) (до 1974 р. – вул. Совська; опісля перейменування до складу цього «магістрального монстра», крім вул. Совської, увійшли також вулиці, що пролягали за межами Деміївки – Семена Палія і Червонозоряна)

вул. Деміївська (відома з поч. ХХ ст. як сполучення вул. Красний Яр та пров. Німецького; у 1944 р. обидві вулиці об’єднані у вул. Деміївський Яр. Коли було затверджена назва «вулиця Деміївська», не встановлено. Скоріш за все, назву введено місцевою владою наприк. 40-х або на поч. 50-х років «явочним порядком», без офіційного затвердження. У 1978-79 роках докорінно перепланована і набула сучасного вигляду)

вул. Козацька (відома з 80-х років ХІХ ст. За переказами, її першим забудовником був якийсь Биховцов або Биховець, який походив з донських козаків)

Вулиця Фрометівська та Фрометівський узвіз (імовірно, від київського підприємця і аптекаря Михайла Фроммета, який володів нерухомістю на Деміївці)

вул. Балакірєва (до 1955 р. – пров. Братський)

пров. Щоглівський (у 1-й чв. ХХ ст. фігурував також як пров. Щегловицький, імовірно, від прізвища когось із місцевих жителів)

пров. Римського-Корсакова (до 1955 р. – пров. Суворовський)

пров. Козацький (у 10-30-і роки фігурував також як пров. Афанасівський)

пров. Хутоярівський (на деяких планах, зокрема, за 1935 р., фігурує як «Худоярівський» - імовірно, від Червоного яру, до якого прямує провулок; яр був похмурий і мав негарну «кримінальну» («худу») репутацію. Саме в цьому яру «губилася» вул. Деміївська до її реконструкції у 1978-79 роках)

Історична забудова, виникла до 1918 р., на Деміївці станом на 2013 р. збереглася лише фрагментарно:

-        по просп. 40-річчя Жовтня (суч. Голосіївський) (біля Московської площі)

-        по вул. Козацькій та прилеглих вулицях і провулках (вул. Балакірева, пров. Щоглівському, Римського-Корсакова, Хутоярівському, Бурмистенка)

-        по Фрометівському узвозу

-        по вулиці Мало-Китаївській та прилеглих вулицях (Ковельській, Оскольській), і провулках (Полоцькому, Ремісничому, Мало-Китаївському, пров. Цимбалів Яр)

-        Окремі будинки на Доброму Шляху, на вул. Цимбалів яр, в Голосіївському провулку та ін.

Вулиці Деміївки (за інформацією Олександра Різника)

Пам'яті Олександра Різника

3. Район вулиць Добрий шлях і Цимбалів яр:

Добрий шлях – відомий з 80-х років ХІХ ст. Щодо походження назви існують різні гіпотези: від чумаків, які начебто по цій дорозі вирушали з Деміївки у чергову подорож до Чорного моря і яким бажали «доброї дороги»; іронічне походження – від того, що цей шлях, що пролягає в яру, так потерпав від водостоків, що його розмивало до повної непроїзності (ставав «таким доообрим-доообрим, що ой!»)

вул. Цимбалів Яр (відома з кінця ХІХ ст. Назва, найімовірніше, походить від місцевих жителів – Цимбаленків)

пров. Голосіївський (відомий з поч. ХХ ст.)

пров. Тобольський (до 1955 р. – пров. 2-й Голосіївський)

Решта вулиць і провулків, що пролягають довкола Доброго Шляху і Цимбалового Яру, виникли у 30-40-і роки ХХ ст.

4. Район Голосіївської площі та вул. Васильківської:

4.1. Вулиці та провулки, ліквідовані під час реконструкції (перебудови) території у 1958-61 рр.:

пров. Во̀знівський (пролягав від вул. Василькіської в бік вул. Ломоносова; у 1957 р. помилково перереєстрований як пров. Візницький. Насправді його назва походить від прізвища місцевого жителя – Возний).

вул. Задорожна і Задорожний тупик (пролягали біля пров. Задорожного)

4.2. Вулиці та провулки, ліквідовані під час реконструкції (перебудови) території у 1978-80 рр.:

вул. і пров. Мусоргського (до 1955 р. – вул. і пров. Іванівські)

вул. Шовкуненка (до 1976 р. – вул. Нововолодимирська; у 1-й чв. ХХ ст. фігурувала також під назвою Володимирська)

пров. Бурмистенка (пролягав між сучасним пров. Бурмистенка та вул. Шовкуненка)

пров. Криворізький (до 1955 р. – пров. Костянтинівський, імовірно, від імені або прізвища місцевого жителя)

пров. Ровенський (до 1955 р. – пров. 2-й Костянтинівський)

4.3. Вулиці та провулки, що виникли до 1918 р. й існують донині:

пров. Бурмистенка (до 1955 р. – пров. Павлівський, на поч. ХХ ст. фігурував під назвою пров. Бабієнків – від прізвища місцевого жителя Бабієнка; у 1955-1982 роках – вул. Бурмистенка; перейменований на провулок через своє значне скорочення внаслідок знесення старої забудови між Голосіївською площею та вул. Деміївською)

вул. Професора Буйка (до 1955 р. – вул. Данилівська, від прізвища місцевого жителя Данилова)

вул. Нікопольська (до 1955 р. – вул. Мишоловська)

пров. Васильківський

пров. Ужгородський (до 1955 р. – пров. 2-й Васильківський)

вул. Криворізька (до 1955 р. – пров. Андріївський)

пров. Задорожний

вул. Бурмистенка (до 1982 р. – пров. Електротехнічний. Виник напередодні І Світової війни й назву здобув від робітників-електротехніків, які одержали тут землю під забудову)

вул. Володі Дубініна (до 1955 р. – пров. Некрасовський, від прізвища місцевого жителя. До поета М.О.Некрасова ця назва жодного стосунку не мала)

пров. Жуковського (до 1957 р. – пров. Жуківський, від прізвища одного з місцевих жителів; у 1977 р. назву уточнили на Василя Жуковського – на честь славетного російського поета ХІХ ст.)

Імовірно, до 1918 р. з’явився і пров. Коломиївський (Коломієвський), назва якого не мала жодного стосунку до м.Коломиї. У 20-30-і роки ХХ ст. фігурував як пров. Коломійцевський (найімовірніше, від прізвища місцевих жителів – Коломієць). У 1957 р. перереєстрований як «Коломієвський» - мабуть, через недбальство працівників місьвиконкому, які здійснювали перереєстрацію назв вулиць у цьому тодішньому «приватному секторі». Зрештою, на той час на провулку було тільки 2 приватних будиночки біля суч. вул. Ломоносова (один з них начебто стояв посеред траси майбутньої вулиці й «заважав» її прокладанню, тому його й знесли. Другий будиночок стояв орієнтовно на місці теперішньої п’ятиповерхівки по Коломиївському провулку № 11). Десь на початку 60-х років будиночки зникли й почала формуватися «зразкова хрущовська забудова». Аби остаточно вирішити «незрозуміле» походження назви провулку, в 1985 р. його назву уточнили на Коломийський (від м.Коломия Івано-Франківської обл.). Але місцеві жителі (та й увесь Київ) «вперто» вживають звичну стару назву – українською мовою Коломиївський, російською – Коломиевский.    Далі буде 

Вулиці Деміївки (за інформацією Олександра Різника)

Пам'яті Олександра  Олександровича Різника

2. Район вулиць Малої та Великої Китаївських:

2.1. Вулиці, що виникли до 1918 року:

- існують донині:

Велика та Мала Китаївські (назва – від селища Китаїв, у бік яких вони прямували)

вул. Ковельська (до 1955 р. – Вітянська або пров. 1-й Вітянський, найімовірніше - від селища Віта Литовська, в рад. час перейменоване у с.Чапаївка)

вул. Оскольська (до 1955 р. – Новоселівська, у 20-і роки фігурувала також під назвою Новодеміївська)

пров. Малокитаївський

пров. Ремісничий (до 1952 р. – пров. Мишоловський – від с.Мишоловка біля Корчуватого)

пров. Керамічний (до 1952 р. – частина пров. Мишоловського, фігурував також під назвою пров. Банний)

пров. Полоцький (до 1955 р. – пров. Богуславський)

- ліквідовані внаслідок реконструкції забудови наприкінці 60-х років:

пров. Вітянський (фігурував також як пров. 2-й Вітянський; ліквідований внаслідок знесення старої забудови вздовж вул. Голосіївської на межі 70-80-х років)

пров. Бузький (прилягав до вул. Великої Китаївської, ліквідований наприкінці 60-х років; до 1955 р. – пров. 3-й Вітянський)

2.2. Вулиці та провулки, що виникли за радянської доби:

Стратегічне шосе (відоме з 20-х років ХХ ст., назва – від неофіційної назви Дарницького залізничного мосту – Стратегічний; до серед. 80-х років ХХ ст. було набагато довшим – простягалося прибл. до шляхопроводу на перетині вул. Саперно-Слобідської та Кіквідзе. Скорочене внаслідок докорінної реконструкції – і продовження – вул. Саперно-Слобідської)

вул. Євгена Гребінки (виникла після ІІ Світової війни, назва – з 1955 р.)

вул. і пров. Ціолковського (виникли після ІІ Світової війни, назви – з 1955 р.)

пров. Оскольський (виник після ІІ Світової війни, назва – з 1955 р.)    Далі буде

Вулиці Деміївки (за інформацією Олександра Різника)

Пам'яті Олександра Різника

7 років тому поет, композитор, музикознавець, культуролог, кандидат мистецтвознавства, дослідник київської топонімики Олександрович Різник передав у фонд бібліотеки "Деміївська" історичну довідку про вулиці колишнього селища Деміївка. 
Сьогодні ці документи ми публікуємо вперше.

Інтенсивний господарський розвиток Деміївки у другій половині ХІХ - поч. ХХ ст. ... зумовив перетворення Деміївки у велике робітниче селище, де в 1914 році налічувалася 41 вулиця. [1]

 Будівлі колишнього заводу "Харчомаш". Проспект Голосіївський, 60. Знесені в 2008 році. Фото О.Різника

1. Центральна частина (між проспектом 40-річчя Жовтня                    (суч. Голосіївський)) і вулицею Голосіївською:

1.1. Вулиці та провулки, ліквідовані переважно під час реконструкції та перепланування забудови упродовж 1977-1979 років (крім вул. Наливайківської, ліквідованої у 1967 р.):

1.1.1. Паралельні до просп. 40-річчя Жовтня (суч. Голосіївський):

вул. Наливайківська (назва походить від прізвища місцевого жителя Наливайка; до селянського ватажка Северина Наливайка ця назва жодного стосунку не має)

вул. Чайковського (до 1955 р. – Заводська, від цукрово-рафінадного заводу)

пров. Чайковського (до 1955 р. – пров. Безіменний)

вул. Якова Батюка (до 1965 р. – Комісіатська; пролягала між тупиками обабіч пров. Я.Батюка)

1.1.2. Перпендикулярні до просп. 40-річчя Жовтня (суч. Голосіївський):

вул. Шевська (імовірно, від роду занять місцевих жителів – шевців, або від «будки» шевця, яка стояла на Деміївському ринку біля початку цієї вулиці). Невеличкий шматочок цієї (вже колишньої) вулиці зберігався до осені 2008 року – завдяки відомому будинку 1905 р., що стояв на розі вул. Шевської та просп. 40-річчя Жовтня. Навіть коли вулицю вже ліквідували, на стіні цього будинка ще довго висіла стара потерта табличка «вул. Шевська».

вул. Луцька (до 1955 р. – Базарна, від Деміївського базару)

пров. Якова Батюка (до 1965 р. – пров. Комісіатський; походження назви не встановлене)

вул. Шкільна (пролягала навскоси між вул. Голосіївською та В.Забіли, нині від неї залишилася тільки проїзна частина, права сторона забудови переадресована до вул. В.Забіли)

1.1.3. Навскосѝ до просп. 40-річчя Жовтня (суч. Голосіївський):

вул. Данила Нечая (до 1955 р. – Вознесенська, оскільки починалася майже навпроти Вознесенської церкви)

1.2. Існують донині:

вул. Віктора Забіли (виникла вже за радянської доби, до 1977 р. – вул. Новошкільна)

вул. Голосіївська (у 1979-81 рр. докорінно перепланована, у декілька разів розширена)

просп. 40-річчя Жовтня (суч. Голосіївський) (до 1944 р. – вул. Велика Васильківська; у 1944-1957 рр. – на ділянці між залізницею та пл. Голосіївською входила до складу вул. Васильківської; у 1957 р. одержав сучасну назву, до нього приєднано нову ділянку – між Голосіївською площею та Експоцентром України (кол. ВДНГ); цю ділянку прокладено у 1956-57 рр. через Голосіївський ліс та дослідні ділянки Нац. аграрного університету (кол. Українська сільськогосподарська академія)

Московська площа (суч. Деміївська). До 1961 р. не мала офіційної назви, в окремих документах фігурує під різними назвами: Базарна, Деміївська базарна, Деміївська; у 1961 р. перейменована на пл. Комсомольську, але того ж року здобула назву Автовокзальна – від щойно побудованого Центрального автовокзалу (на місці колишніх складів цукрово-рафінадного заводу). Сучасна назва – з 1967 р. Кілька разів підлягала реконструкції:

у 1960-61 роках – у зв’язку із побудовою автовокзалу;

у 1967-68 роках – будівництво об’їзного шляху довкола автовокзалу;

у 1997 р. – перепланування центральної частини площі, облаштування Деміївського ринку;

2006-2010 рр. – будівництво шляхопроводу через Московську площу (суч. Деміївська).  Далі буде

[1] Пономаренко, Л., Різник О. Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання. - Київ: Видавництво "Павлім", 2003. - с.34.