28 жовтня на блозі нашої бібліотеки було опубліковано допис Зої Десницької "Деміївські спогади : Осіннє", який закінчується словами - Далі буде... Сьогодні я б повинна була опублікувати продовження. Так, далі буде, але вже без Зої... Страшна хвороба (ковід) відібрала її у нас. Познайомились ми віртуально в мережі Фейсбук під час пандемії і весь час мріяли, як зустрінемось у бібліотеці по закінченні карантину. Не судилося, на превеликий жаль... 16 листопада Зоя відійшла у засвіти... Трохи пізніше, коли оготовтаємось від цієї страшної втрати, я опублікую останні її спогади, але вона їх вже не прочитає. І не надійшле свої чудові дописи в майбутньому...
Так, це страшна, незгладима, жахлива втрата ще й тому, що Зоя залишила на цьому світі свого синочка - 14-річного Ігоря. І тепер він сирота.
 |
| 2.11.2020. Фото Зої Десницької |
Вічна пам'ять Вам, Зоє! А в нашій пам'яті Ви залишитесь людиною, яка безмежно любила свою дитину, друзів і місто, яке стало Вам рідним.
А далі буде... Так, далі буде наша колективна (всіх, хто її знав) відповідальність за долю її неповнолітньої дитини.
