понеділок, 17 лютого 2014 р.

Деміївка у другій половині ХІХ ст.

       У другій половині ХІХ ст. і особливо в останнє десятиріччя почалося інтенсивне заселення цього району. Цьому сприяло розширення зв'язків з півднем через В.Васильківський шлях, який проходив через Деміївку, а також наявність близької залізниці Київ - Курськ - Москва (залізниця побудована у 1863 - 1869р.р.) і станції та будівництво заводів і фабрик.


       Краєзнавець та історик Лаврентій Похилевич у книзі "Уезды Киевский и Радомысльский", яка вийшла друком у 1887 році, писав : "Демиевка, предместье Киева, заселенное тотчас за рекой Лыбедью, при начале давних дорог из Киева на юг к Белой Церкви и Богуславу. Это заселение - дитя двух матерей : села и города, очень удобное для разных практических целей, когда кому-нибудь нужно назваться небезразлично горожанином ли, или селянином. Демиевка, как село, причислена к Хотовской волости, в ней считается 170 ревизских душ христиан. Сколько населения в Демиевке, кроме указанной цифры, какой оно национальности, происхождения, вероисповедания, мы не умеем сказать. Знаем только, что развитие этого городского села началось вместе с возобновлением при государе Николае І давнего запрещения евреям жить в Киеве, и при одном рафинадном заводе живет до 500 душ пришлого народа, и здесь существует несколько разных заводов. Кроме сахарного завода здесь есть : стеклянный Эдуарда Неметти, пивной Шульца, кирпичный Горенштейна и уксусный Янкеля Маркона"

середу, 12 лютого 2014 р.

Деміївка у 1854 році


          На мальовничому пагорбі неподалік Києва на початку ХІХ століття розташувалось село Нижня Либедь Деміївка, яка з середини століття належала до Хотіївської волості Київського повіту. У "Медико - топографічному описі державного майна Київського округу", складеного доктором Делафрізом у 1854 році, дається характеристика місцевості, життя і побуту населення колишньої Деміївки.

                        

             Кількість селян                                     Чоловічої статі - 17
                                                                               жіночої - 17 душ
             Місцеположення                                  Селище лежить за 3 версти від Києва, на
                                                                               південь, проти фортеці на узвишші
             Гори                                                         Немає
             Води                                                         Потік тече з півночі на схід і впадає в 
                                                                               р.Дніпро, на ньому є гребля.
             Озера. Болота.                                       Немає
             Степ. Ліси.
             Городні овочі                                         Селяни засаджують город, на більшій 
                                                                              частині картоплею, трохи капустою,
                                                                              буряками та огірками
             Житло                                                    У селян всього налічується 10, з них 5
                                                                              старих, всі тісні і не чисті
             Одяг та взуття                                      Достатньо
             Харчі                                                       Достатньо
             Якість води та пиття                           Вода якісна. Горілку селяни п'ють мало і
                                                                              п'яниць мало

Селище Деміївка у 1833 році

       Ось яким Київ того часу запам'ятався майбутньому історикові і археологу, кафедральному протоієрею Петру Лебединцеву, коли він тринадцятирічним підлітком приїхав у 1833 році зі свого рідного села Зеленого Звенигородського повіту вступати до Київської духовної семінарії:

  " На теперішньому передмісті Деміївці не було ніяких будівель, і вся її місцевість складалась із сипучого піску, через який з великими труднощами рухались екіпажі і вози. Праворуч від проїжджої дороги стояли біля струмка військові намети, безводний млин Києво - Михайлівського монастиря, і солдати тренувались у барабанному бої. Либідь затримувала великий став на місці теперешніх городів.На Печерській горі виднілось на південь кладовище, а на схід велика красива будівля Інвалідного будинку з церквою князя Прозоровського, обсажена тополями. На горі виконувалось знесення хат і будиночків, під постріли розпочатого будівництва нової фортеці, яка повинна була оточити Печерську частину Києва..."

"Любов починається з рідної місцевості і переростає потім у любов до всієї країни.
Пізнавати свій край, вивчати його означає любити його ще глибше"
                                                                                     А. Барков



 Праворуч від сучасного шляхопроводу (бульвар Дружби народів – Московська площа) знаходився ставок, який  належав Києво-Печерській лаврі. Ці лаврські володіння називалися «Вышняя (Высшая) Либедь». 
У 19 ст. Києво-Печерський монастир мав ще кілька земельних ділянок як на лівому березі річки Либідь, так і на її правому березі. Тут були городня земля, сінокоси, господарчі та житлові споруди. 
За планом 1831 року на «Низшей Лыбеди» існувало «шесть сараев для сделания кирпича», «три кирпичные обжигательные печи», три житлових будинки, стайня та інше. 
На період 1860-х років узагальнену інформацію про лаврські володіння на річці Либеді надає Л.Похилевич: «Коноплянка в выгонной черте города, по обеим сторонам речки Лыбеди. Урочище заключает в себе: собственно Коноплянку, на правой стороне Лыбеди 136 десятин земли, поросшей большею частиею кустарником. Оно отведено в 1791 году для штатных лаврских служителей. б) Лаврские заводы кирпичные и пивной с прудом на Лыбеди, мельницею, садом и хозяйственными заведениями. Все эти заведения оценивались в 61000 руб. и занимают пространства 86 десятин; но пивоварня перестала варить пиво, со времени введения акциза на пиво. Урочище это отведено Лавре в 1788 году. в) Высшая Лыбедь, бывший пруд с мельницею на Васильковской почтовой дороге. Плотина, разорванная от грозового дождя в 1839 году, не возобновлена к поводу разногласия о том, кто должен содержать плотину, через которую проходит большой тракт. Ныне на месте пруда заведены огороды пространством в 23 десятины, отданные в аренду». 
                                                                           Інформація  з  сайту  old.sobor.in.ua/node