Базарна (Московська) площа

               Московська площа до 1961 року не мала офіційної назви. В окремих документах фігурує під різними назвами : Базарна, Деміївська базарна, Деміївська. У 1961 році перейменована на пл. Комсомольську, але того ж року здобула назву Автовокзальна - від щойно побудованого Центрального автовокзалу (на місці колишніх складів цукрово-рафінадного заводу).
               Сучасна назва - з 1967 року. Кілька разів підлягала реконструкції :
у 1960-61 роках - у зв'язку із побудовою автовокзалу;
у 1967-68 роках - будівництво об'їзного шляху довкола автовокзалу;
у 1997р. - перепланування центральної частини площі, облаштування Деміївського ринку;
2006-2010 рр. - будівництво шляхопровіду через Московську площу.
                                                       Джерело: Вулиці Києва.Енциклопедичний довідник.-К.:Укр.енц. ім.Бажана, 1995.

Отчет о деятельности Деміевской земской народной библіотеки Кіевского уъзда за 1912 годъ

                                                                                Почт.ст.Деміевка,Ново-Владимірская ул.№6

                                                                     Отчет
       о деятельности Деміевской земской народной библіотеки Кіевского уъзда за 1912 годъ

     1. Съ какого времени существуетъ библіотека (год, мъсяц и число открытія) 1909г. января 27 дня
     2. Общее число подписчиков въ теченіи отчетного года 21
                 В том числе :
                    а) Взрослых мужчинъ 3  женщин -
                    б) Подростковъ ( отъ 12 до 17 лътъ):
                        мужчинъ 2   женщинъ  6
                    в) Малолътних (моложе 12 лътъ):
                        мальчиковъ 4  дъвочек 6
     3. Изъ какихъ    селеній библіотека имъет подписчиковъ и разстояниі этихъ селеній отъ библіотеки                                        с.Деміевки
     4. Число поступившихъ въ теченіи года новых подписчиковъ            7
     5. Сколько подписчиковъ прошлого года и по какой причинъ въ отчетномъ году не пользовались книгами библіотеки?                                                              42
     6. Число наличныхъ книг по отделам
         Число книг годныхъ къ выдачъ
                     духовнонравственныхъ 62
                     исторія и біографія          83
                     географія и этнографія    55
                     Ъстествознание и медицина  81
                     с-хоз.производство и ремесло  49
                     беллетристика                204
                     разнаи содержанія          7                      
                                                                          .................
     9. Сколько книгъ заразъ выдается одному подписчику                     одна
   10. На какой срокъ выдаются книги                                              на двъ недъли
   11. Спрашивались-ли книги, которых нътъ въ библіотеке и какія именно                  Нътъ
   12. Сколько книгъ пропало (испорчено или не возвращено) за отчетный годъ? 
         Отд.1 № 19 Наканунъ исповъди, №20 Наканунъ св. Причещенія
         Отд.2 №181 Великанъ Ісусъ и № 131 Искра любви
    Примечание: Списокъ пропавшихъ книгъ нужно приложить къ этому отчету и указать какіе изъ нихъ желательно пріобръсти для библіотеки.
   13. Въ какіе мъсяцы, дни и часы была открыта библіотека? Январь, февраль, мартъ, апръль, май, іюль, августъ, сентябрь, октябрь, ноябрь и декабрь по вторникамъ и пятницамъ отъ 5 до 6 часовъ вечера, кромъ праздничныхъ дней.
   14. Число дней въ году, въ которые производилась выдача книгъ изъ библіотеки?     92 дня
   15. Какие книги и какихъ авторовъ наиболъечитаются подписчиками?      Гоголь, Пушкин, Маминъ-Сибиряк, Желиховская, Достоевскій, Тургеневъ.
   16. Въ чемъ нуждалась библіотека въ отчетномъ году?
   17. Что требуется для успъшной дъятельности библіотеки!    
         Переводъ библіотеки въ другое мъсто въ виду того, что училище помещается на окраинъ с. Деміевки, гдъ положительно приходиться тонуть въ грязи.
                 Подпись завъдывающаго библіотекой                                     Н.Орлова
                                                           
      Джерело : Дъело Кіевской Уъздной Земской Управы
                        Фонд № 1239
                        Опис № 5
                        Дело № 208
                        лист 93-95
                

Житлова забудова Деміївки кінця ХІХ - поч. ХХ століття

                     На початку ХХ ст. селище Деміївка було досить економічно потужне, його мешканці займалися різноманітними промислами і вважалися заможними. Ще в 1871 році селяни та "вольноживущиє" Деміївки отримали в наділ близько 231,43 "удобної" і 47,59 десятин "неудобної землі" з правом викупу у власність до 1913 року, на якій згодом збудували 423 садиби. Будинків цегляних - 19, інші споруди були дерев'яними.

Проспект Червонозоряний, №№ 188 -186.

Проспект 40-річчя Жовтня, 3. Знесений у травні 1984 р.

Проспект 40-річчя Жовтня, №№ 44, 42, 40, 38

Проспект 40-річчя Жовтня, 12 та 14

Вільний шлюб на Деміївці

              Модні нині цивільні шлюби (не зареєстровані в  РАГСі і не благословенні церквою) існували в Києві ще ... 130 років тому. 

          Під час перепису киян у 1874 році студенти-реєстратори знайшли на околиці міста - Деміївці - чимало сімей, які жили за своїми законами. "Часто-густо, - розповідав переписувач, - зустрічаєш, що чоловік і жінка живуть разом, у них є діти; на питання:" Одружені? "-" Ні, неодружений! "-" А це хто? "-" Це так, зі мною живе ". -" Діти ваші? "-" Наші ". Трапилася навіть пара, яка уклала між собою формальну угоду, і цю угоду, підписану свідками, вони вважають цілком законною і для себе обов'язковою". 

       "Даю чоловікові повну свободу, з тим, однак, щоб він до мене ніколи не з'являвся" 

         Невже жителі Деміївки в сімейних справах так сильно обігнали своїх сучасників і будували своє особисте життя, як емансиповані пари Парижа, Лондона чи Берліна? На жаль, ні. На Деміївці пахло НЕ емансипацією, а справжнісінькою київської старовиною. Ці "неузаконені сім'ї", які виникли після перепису, представляли собою пережиток тих часів, коли місто стояло на великому торговому шляху "із варягів у греки" і в ньому торгували сотні іноземних купців. 

        У Києві існували цілі колонії хазар, вірмен, вихідців з Новгорода. Пізніше свої автономні поселення утворили наймані офіцери й солдати з німців, шотландців і англійців. А потім з'явився російський гарнізон. Багато з цих прошених і непрошених гостей Києва, зупиняючись в місті надовго, заводили так званих тимчасових дружин (законне подружжя і сім'ї залишалися на батьківщині). Звичайних шлюбів при цьому не укладалось (це було б вже двоєженство), але й простими "наложницями" співмешканки також не були. Сходилися і жили за взаємною згодою. Іноді складали угоди з підписами свідків (такі документи й показували на Деміївці студентам-переписувачам). Тимчасових дружин нерідко передавали з рук в руки. Відслуживши свій термін у Києві та отримавши переведення в іншу губернію, чиновники або офіцери уступали своїх співмешканок  знайомим нерідко разом з квартирою. 

     Подібні шлюби були чужі звичаям киян, але церква і цивільна влада закривали на них очі, оскільки вони спостерігалися в основному серед іновірців та іноземців, яким нерідко дозволялося те, що заборонялося своїм. Однак багато хто з киян, надивившись на чужинців, стали жити по-новому, вважаючи весільні обряди, з їх заручинами і вінчанням, справою необов'язковою. 

     Погляд на дружину як на явище тимчасове і вельми умовне зберігався в Києві довгий час. Особливо на південних його околицях. Тут аж до початку ХХ століття відбувалися дивні шлюби. Дивно вони і розривалися.                                                                                                                         Джерело: Макаров А. Семейные обычаи Киева 130 лет назад //Факты. -2009.- 02 ноября

Прибуткові будинки на Деміївці

                  У 70-80-х рр. ХІХ ст. загальний вигляд Деміївки формували одно- та двоповерхові будинки, за давнім українським звичаєм потиньковані та побілені. Також були й дерев'яні будівлі. Інтенсивна забудова селища почалася наприкінці століття, коли проблема житла постала з усією очевидною гостротою. Це зумовлювалося суто економічними чинниками.

Прибутковий будинок початку ХХст. Проспект 40-річчя Жовтня, 27.  Знесений у 1979 році.

  У цей час Деміївка підкоряється загальному процесові капіталізації житла - великий багатоповерховий і багатоквартирний будинок здається повністю чи поквартирно і стає джерелом прибутку. Вкорінюється поняття "прибутковий будинок".

Прибутковий будинок поч. ХХ ст. Проспект 40-річчя Жовтня, 17. Знесений в травні 1984 року.

Коробка для цукерок кондитерської фабрики на Деміївці

                 Коробка для цукерок «Акцiонерное общество подъ фирмой Валентинъ Ефимовъ Кiев-Демiевка». Жерсть, накатка. Розмір 11х11х4 см. Підпис : Акц. О-во жест.изд.б. С.А. Хаймовичъ С.П.Б.                                                                                                                                                                          У восьмидесятих роках XIX століття Деміївка славилась не тільки садами, пивом, що варилось на невеличкому заводі, але й  фабрикою по виробництву шоколаду, драже, монпансьє, карамелі, мармеладу, пряників і різноманітного печива.                                                                       У той час фірма вважалась сучасним підприємством  й була оснащена паровими двигунами.  На фабриці  працювало біля ста тридцати робітників. Після революції прийнято вважати, що  єфимівські традиції перейняла кондитерська фабрика імені Карла Маркса (сучасна фабрика "Рошен")

                

Вінчання Лесі Українки у церкві Вознесіння Господнього на Деміївці

                    25 липня 1907 року у церкві Вознесіння Господнього на Деміївці вінчалася видатна українська поетеса  Лариса Косач (Леся Українка) з Климентом Квіткою. І цей історичний факт неодноразово рятував Храм від знищення в часи войовничого атеїзму.

Сторінка з метричної книги церкви.  Під № 143 за 25 липня 1907 року запис про вступ до шлюбу

До  О.П. Косач  (матері) 

25 липня 1907, Київ                                                                                                                         Киев, В.-Подвальна, 32, кв.11

      Люба мамочко! Справа скінчена - ми звінчались сьогодні, в 1-й годині дня. Знайшли такого попа, що сам порадив коротший спосіб без оглашеній. Хоч сяк, хоч так дивитись на сей обряд, то все можна сказати:"grace a Dieu c'est fini", коли вже взагалі він мусив відбутися. Ми не запрошували нікого, крім конечних свідків, і з них одним був п.Карпов, а решта Петро Васильович, Зоря і Максим Іванович. Я не кликала нікого з церкви до нас, бо думала, що Кльоні краще перейти від урочистого до звичайного, бо таки страшно було за нього. Поки що він почувається нічого собі, хоча, звісно, втомлений попередньою турботою та й самою відправою (ми в далекій церкві вінчались) ...

                                                                                                              Твоя Леся