Про станцію Київ-Деміївський і не тільки (продовження)

Київ-Московський. 2002 рік. З фондів газети "Робітниче слово"

На засадах економіки

Поява залізниці неодмінно приводить до зростання рівня внутрішньої торгівлі. Будуючи залізничний напрямок від Курська до Одеси тогочасні інженери та економісти вважали, що оскільки Київ є річковим портом, функціонування залізниці дозволило розвивати не лише промисловість, а і ринки збуту продукції. Ректор Київського університету Святого Володимира, а згодом — міністр фінансів та голова Комітету міністрів царської імперії Михайло Бунге (1823 —1895 рр.) — наголошував, що Київ та Київська губернія виробляла до 2,5 млн пудів цукру-піску. Київ був центром з торгівлі російським залізом у південно-західному краї. Дніпром повз Київ проходила маса річкових суден із хлібом і сіллю, олією, вином та лісовою продукцією. Обробка сала, виготовлення спирту, тютюну, шкіряне виробництво, обробка олійних культур, вироблення борошна, меду, воску — це основні види київської продукції. А залізницею та на річковому транспорті сюди доставляли пеньку, канати, лісові, чавунні, залізні та скляні вироби, одеську сіль, рибу та інші немісцеві продукти.

   Київ поступово ставав пунктом для складського зберігання товарів. Матеріали для будівництва товарних магазинів і складів на початку ХХ століття збиралися у тому числі біля станції Київ-II.

Не лише цифри

За даними Київського статистичного комітету, на 1 січня 1864 р. у Києві було дворів —5021, будинків — 7354. Населення міста складалось із 68429 жителів: постійних — 47479 осіб, тимчасових — 20945. Із загального числа мешканців — 38465 — чоловіки, жінки — 29959. Найбільша кількість жителів мешкала на Печерську (12861 особа). Менш усього — у Куренівському кварталі. Після закінчення будівництва залізниці місто, шановане своїми святими місцями, як головний оплот освіти у Південно-Західному краї імперії, промислово-економічний центр отримало новий поштовх у своєму розвитку. У 1919 році населення Києва нараховувало понад 544 тис. чоловік

Цікаві факти

Що сьогодні нагадує про те, що станція Київ-ІІ мала розвинену інфраструктуру? По-перше, це  Дослідно-експериментальний завод «Залізничник» (колишнє локомотивне депо станції Київ-ІІ, Київ-Московський, Київ-Деміївський), який розташований за адресою вул.. Залізничне шосе, 4, гуртожиток ПЗЗ (вул. Залізничне шосе, 4-а),  Київська автобаза Південно-Західної залізниці (вул. Залізничне шосе, 6). До сьогодні збереглися деякі житлові будинки (зведені у 20 — 30-х рр. ХХ століття) Залізничного селища вздовж вулиці Залізничне шосе.  1957 року станцію було електрифіковано під час електрифікації дільниці Київ-Пасажирський — Бровари. 1983 року від станції було прокладено залізницю до Миронівки через Трипілля і Кагарлик, а в 1985 — 1986 роках означену дільницю також електрифіковано.

На початку 2000-х років керівництво Укрзалізниці запровадило на коліях станції проведення виставок нового та капітально відремонтованого залізничного транспорту. Ця традиція протрималась до 2004 року.

Тепер щодо будівлі залізничного вокзалу. Сучасне приміщення з’явилось тут у 1955 році. Саме тоді за станцією закріпилась назва Київ-Московський. А Київ-Деміївським вона стала 15 квітня 2017 року.

Для довідки

До 1882 року довжина залізничних колій в усій імперії складала 2168 км, з яких 284 км – двоколійні. Сьогодні в Україні — понад 4 тис 500 км.

На даний час на шести українських залізницях функціонують 1602 залізничних станції, з них 52 — сортувальних. Працюють 430 локомотивних та вагонних депо дистанцій колії, електропостачання, сигналізації та зв’язку, понад 30 заводів з ремонту рухомого складу та устаткування, 23 підприємства промислового значення,  будівельні підприємства, кар’єри, система медичних закладів.

 Віктор Задворнов, головний редактор

                                          газети залізничників "Робітниче слово"