Стара фотографія

До бібліотеки принесли стару маленьку фотографію*, яка зберігалася у приватному архіві сім'ї колишнього завідувача нашої бібліотеки. Микола Іванович Ковальчук очолював книгозбірню майже 40 років. Спочатку ми вирішили, що це фото нашої бібліотеки 50-х років ХХ століття. Але у деяких читачів виникла думка, що саме такими були книжкові магазини післявоєнного періоду. Зрозуміло, що фото зроблено у "радянському дусі": люди різної вікової категорії і соціального стану "захоплено" читають книжки (та ще, мабуть, класиків марксизму-ленінізму?!)

Можливо, хтось надасть більш конкретне пояснення?

*Фотографія збільшена і відретушована в друкарні "Бджола"

Екскурсія до Голосіївського лісу в 20-х роках ХХ століття

  У Національній історичній бібліотеці України, у відділі стародруків, цінних та рідкісних видань зберігається невелика книжка Миколи Шарлеманя* "По Київу і його околицях", 1921 року видання. У передмові автор зазначив : "Останніми роками у нас дуже розвинулося екскурсування в природу. Все частіш і частіш в околишніх лісах, на полях, в долині річки можна  зустріти гуртки екскурсантів-дітей і дорослих. Організують екскурсії школи всіх типів, просвітні гуртки, кооперативи, професійні спілки і т. ин. ...В провідникові я беру район верстов у 20-25 навкруги Київа..." 

 Одним із екскурсійних місць Шарлемань пропонує прогулянку до Голосіївського лісу.

    "Голосіївський ліс - одне з найулюбленіших місць для екскурсій та прогулянок. Дорога до цього лісу така. Трамваєм № 1 до Деміївки, потім деміївським* трамваєм і до кінця дороги. Вузьким переулком далі між двома тинами садиби Голосіївського скиту в ліс.

В Голосіївському лісі. Фото 50-х років

 Переважають листв'яні породи, головним чином граб, дуб. По дорозі до Преображенського скиту й Феофанії - березові гаї. Сосна трапляється в незначній мірі, переважно, як штучні насадки.

...Звертає на себе увагу велика сила пагонців петрового хреста, багато пролісок, зуб'янок, рясту. В одному місці, недалеко од входу в Голосіїв, ліворуч за канавою багато підсніжнику. У квітні багато ріжних фіялок. По дорозі до Преображенського скиту на узліссі, звідки розгортається краєвид Дніпра, росте барвінок...

   Літня флора Голосіїва також дуже багата. Гарний матеріял може дати ліс і для зоологічних екскурсій. Ріжних тварин, головним чином дрібних, у лісі багато, зважаючи на гарний розвиток рослинності, а ще й через те, що на манастирських землях було заборонено полювати. Особливо багато в цім лісі дрібного птаства. Весною ліс повен пташиних пісень. Скрізь чути дзвінку пісню зябка, дзвенять вільшанки рудячки, свистять коси і співочі дрозди. Пізніш кричить крутиголовка, кує зозуля, флейтою висвистує вивільга, співає соловейко... Мухоловка білошийка, рідка в інших місцях, тут трапляється доволі часто. В великому числі гніздяться шпаки. З великих птахів, крім ворон, круків, сорок, гніздяться мишоїди, чорні шуліки та ін.

   В Голосіїві досить легко можна піймати коло ставків вужа, а на сухому місці - ящірку моторну й зелену веретільницю. Невеликі калюжі лісу (праворуч від головного шляху до Феофаніївського скиту, за 1/2 в. од входу) дають досить багатий матеріял для гідробіологічних екскурсій. Ці водоймища мають особливу ціну весною, коли, через розлив, немає можливості провадити екскурсії в долину Дніпра..."

      Завершує свою екскурсію Голосіївським лісом словами: "Брак місця примушує мене обмежитись наведеним вище описом природи Голосіїва. Голосіївський ліс взімку 1919 - 1920 р.р. значно порубано."

    Також Шарлемань звертає увагу екскурсантів на необхідність бережливого ставлення до природи : "Зайве, мабуть, говорити, що на екскурсії не можна забувати заповіту охорони природи: нічого не знищувати і не руйнувати без особливої потреби".
     *Микола Шарлемань (Едуард Шарлемань) - український зоолог, дійсний член НТШ й Українського наукового товариства в Києві, автор коментарів до "Слова о полку Ігоревім".

    *Деміївський трамвай (трамвай № 10). Маршрут : Сталінка - Велика Васильківська - Берлізові городи - Байкове кладовище - Бульонська - Бочковського - Червоноармійська - П'ятакова - Євбаз.

Образи старої Деміївки у художньому фільмі "Шкурник"

Вулиця Козацька на Деміївці. Фото 1928 року і сучасне

"Шкурник" - художній фільм режисера Миколи Шпиковського в жанрі сатиричної комедії. Фільм знято 1928 року за оповіданням Вадима Охріменка «Цибала». Стрічку, однак, було заборонено до показу Головреперткомом РРФСР.

Інші назви — «Знайоме обличчя», «Цибала», «Історія одного обивателя».

В незалежній Україні стрічку було віднайдено і реставровано. Фільм демонструвався, зокрема, на другому фестивалі німого кіно в Києві.

Пропонуємо Вашій увазі статтю нашого читача, києвознавця Антона Короба у інтернет-газеті UAІнфо ... читати далі

Ярмарок на Деміївці

  "Що ж стосується народу українського, 
то він ярмарки любив і любить усією душею, 
адже всі дороги з ярмарку ведуть у корчму. 
Могорич справа така.
 Да що я ж пояснюю?! Одним словом – ярмарок! "

 (О.Назарчук).

По всій Україні крім основних ярмарків існували також “додаткові”, або спеціалізовані ярмарки: “чорні” (для простолюдинів), “кінні”, “хлібні” та ін.   Для того часу було характерним те, що безпосередньо на статус осередку і розвиток торгівлі на ньому впливали такі три головні чинники: 1) зручність вибраного часу (коли саме найкраще продається-купується певний товар); 2) місце розташування (віддаленість від інших населених пунктів); 3) облаштованість шляхів.

   На ярмарку можна виділити ще одну деталь - наявність організованої субкультури циган, які торгували кіньми: „Десятки тысяч ворованных европейских лошадей ковыляли и колесили по российским просторам (многие старше семи лет!), и никто ничего с этим поделать не мог. Спрос на лошадей все возрастал, поскольку обычно крестьяне приезжали на ярмарку, чтобы купить лошадь или пропить деньги, скопленные на лошадь. Цыгане предлагали самый разнообразный тюнинг лошадей - перекрашивали их, выправляли мятых (надували), устанавливали седла-дуги-оглобли. Иногда они надували лошадей горячим дымом, и те висели над ярмаркой, покачиваясь и веселя народ громким ржанием"

   В селищі Деміївка ярмарок відбувався двічі на місяць - в п'ятницю. 

На ярмарках вирувало життя, яке любили спостерігати письменники та художники. Тут у митців народжувалися сюжети майбутніх творів, з'являлося натхнення.

ЦЕННОЕ ПРИОБРЕТЕНИЕ

Покупать лошадь надо было на ярмарке, которая собиралась по воскресным дням на Демиевке, то есть в одном из окраинных районов тогдашнего Киева.

Трагічний випадок на Деміївці

За повідомленням поліцейського урядника фабричному інспектору Київської губернії від 17 квітня 1896, на цегельному заводі  Семена Михайловича Осмоловського на Деміївці робітники змушені були спати між ярусами цегли, поставленої на сушіння. Якось вночі цегла обвалилася і один робітник був убитий, а троє отримали важкі каліцтва.

Джерело: ЦДІА УРСР, Фонд Старшего фабричного инспектора Киевской губернии, 1896, Д. 56, л. 68.

http://www.v-smirnov.ru/pk5.htm

Бібліотечна справа в Київській губернії

(До 110-річчя від дня заснування Деміївської бібліотеки)

   На початку ХХ століття в селах Київської губернії (до якої відносилась Деміївка) народні читання були чи не єдиною розвагою, яка, до певної міри, заміняла театральні вистави, доступні містянам, але малодоступні обивателям села. Крім того, ці читання відволікали думки від буденної обстановки, розширювали світогляд і таким чином сприяли загальному розвитку народних мас.

   В 1907 році в містечках і селах губернії Київським земським управлінням було відкрито 45 безоплатних народних бібліотек, а через три роки їх кількість зросла до 122.   Бібліотеки розміщувалися в приміщеннях народних училищ - земських, міністерських і церковних. Завідування доручалося народним учителям, яких на посаду затверджував сам губернатор.

 Читальних залів при земських народних бібліотеках не існувало. 
 Завідувачі бібліотеками виконували й обов'язки бібліотекаря, видаючи книги передплатникам бібліотеки два-три рази в неділю, в певні дні й години. За свою працю завідувачі-бібліотекарі отримували платню в розмірі 60 крб. на рік.     Книжковий фонд бібліотек складався переважно  з книг і брошур, перелік яких містив в собі "Каталог народныхъ библіотекъ, учреждаемыхъ Кіевскимъ губернскимъ земствомъ".

    Книжковий фонд народних бібліотек складали книги:

- релігійно-морального змісту;

- історія ( вкл. біографія та історичні повісті);

- географія і етнографія;

- природознавство, гігієна та медицина;

- сільське господарство, ремесла і ветеринарія;

- белетристика;

- різного змісту.
   Найбільшим попитом користувалась художня література, потім - книги з історії, географії, природознавства.

   Також необхідно зазначити, що земські народні бібліотеки діяли протягом року від 1 до 11 місяців, внаслідок чого середня тривалість роботи однієї бібліотеки дорівнювала 7,4 місяці.
   Вищевикладене, щодо роботи народних бібліотек Київської губернії, стосується також і роботи Деміївської земської народної бібліотеки
Джерело: Акимов, В. Народное образованіе въ Кіевской губерніи// Журнал Министерства народного просвещения.-1913.-№12.-с.205, 208-221.

Колектив бібліотеки "Деміївська" висловлює щиру подяку  працівникам Національної історичної бібліотеки України за допомогу у пошуку краєзнавчих матеріалів.

Вбивство городового на Деміївці

В книзі відомого києвознавця Василя Галайби "Борьба с преступностью в старом Киеве" є стаття "Расстрел городового", в якій, на підставі матеріалів дореволюційної преси, розповідається про зухвале вбивство поліціянта на центральній вулиці Деміївки - вулиці В.Васильківській (нині проспект Голосіївський).

В ніч з 3 на 4 грудня 1915 року на Деміївці поліція почала чергову операцію. Городовому С. Вераксу цього разу було доручено нести постову службу на об'єкті по вулиці Васильківській, 20, на перетині з вулицею Совською (нині проспект В.Лобановського). Ось як дореволюційні репортери газети "Киевлянин" описали подальші події.

«Около 11 вечера вчера прошла компания из 5-6 человек, в которых городовой, по-видимому, узнал одного из разыскиваемых разбойников и крикнул ему: «Я тебя все равно не пропущу!». В эту секунду, по словам прохожих, оказавшихся случайными свидетелями и слышавших приведенную фразу, последовало несколько выстрелов, и городовой как подкошенный упал мертвым на тротуар.

Разбойники, не боясь перепуганных свидетелей, подбежали к  убитому и взяли у него револьвер наган, после чего быстро направились через огород Берлизова на Загородную улицу, где и скрылись.

На тротуаре около трупа городового найдены шесть гильз и один патрон от браунинга. Три пули найдены в стенах сеней дома. В полушубке под шинелью найдены еще две пули – также от браунинга. На груди убитого обнаружены 4 раны и пятая – в правом виске.

По числу найденных пустых гильз, пуль и ран можно судить о числе произведенных разбойниками выстрелов. Это был форменный расстрел городового».

...в пам'ять про загиблого городового Сергія Веракса журналістами було сказано чимало слів співчуття. Перш за все, вони повідомили читачам про те, що у покійного залишилися без засобів до існування вдова і троє маленьких дітей. І далі:

«7 декабря чины Демиевского полицейского участка хоронили своего товарища по службе городового Сергея Вераксу. Гроб павшего при исполнении служебных обязанностей покрыт был венками. За печальной процессией от анатомического театра (ныне Музей медицины на улице Богдана Хмельницкого – В.Г.) до Демиевского кладбища следовало много народа. За гробом шли осиротевшая семья убитого, киевский уездный исправник Е.Э. Фаллет, надзиратель Демиевки и чины участка…»

Джерело:  Галайба, В.  Борьба с преступностью в старом Киеве /Василий Галайба.- Київ: Скай Хорс.-2012.- с. 116-120.

Про вилучення українських книг з фонду Деміївської бібліотеки в 1915 році

У фонді бібліотеки зберігається копія листа за 1915 рік  завідувача Деміївської народної бібліотеки Любові Буткевич до Київської повітової земської управи на виконання циркулярного розпорядження про вилучення книг  малоросійською мовою з фонду підпорядкованої їй бібліотеки.

"Представляя при семъ УЪездной Земской Управе отчетъ о дЪятельности народной библіотеки при вверенномъ мнЪ училищЪ за 1913 годъ, имЪю честь донести, что изъ упомянутой библіотеки,  на основаніи циркулярного распоряжения Г. Инспектора народныхъ училищъ / района Кіевской губ. отъ 25 ноября 1913 г. за № 2814, изъяты всЪ изданія на малорусскомъ языкЪ, списокъ каковыхъ и самыя изданія представлены мною УЪздной Земской УправЪ при донесеніи отъ 10 декабря 1913 г. за № 74 и дополнительно отъ 16 февраля 1914 года за № 8". [1]

[1] ДАКО, Ф. 1239, Опис 5, спр. 216

Документ 1915 року завідувача Деміївської народної бібліотеки

Другим завідувачем Деміївської земської народної бібліотеки Київського повіту була Любов Іванівна Буткевич. 

Завдяки поданому  до Київської повітової земської управи звіту за 1915 рік, ми можемо мати певну уяву про соціальні умови роботи та життя бібліотекаря.

Документ, який зберігається в Державному архіві Київської області, - це своєрідна "декларація про доходи" завідувача                                   земської народної  бібліотеки.

ПІБ - Буткевич Любов Іванівна
Рік народження - 1875
Звання - народний вчитель
Має 3 дітей
Освіта - духовне училище
Трудовий стаж - з 1905 року
На посаді (завідувача Деміївського земського однокласного парафіяльного  училища та завідувача народної бібліотеки ) - з 1913 року.

                Далі мовою оригіналу:

Жалованье - 420 руб.

Добавочное вознагражденіе за особые занятія - за заведованіе народной библіотекой - 60 руб, за занятие рукоделием - 36 руб. [1]

Квартира натурою или получал квартирныя деньги и сколько?

                                         натурой

Состав и размер квартиры:

число комнат - 3

есть ли кухня - есть

общая площадь съ кухней  - 99

высота комнат (въ арш.) - 3 арш. 15 в.

ГдЪ служилъ до послЪдняго мЪста?

         учительницей въ Киево-Соломен. 2 кл. минист. училище

Не занимаетъ ли жена учителя или мужъ учительницы какого либо мЪста; гдЪ именно, сколько получает по этой службЪ
Мужъ учит. завЪд. Буткевичъ занимаетЪ должность Столоначальника при Канцеляріи Г. Попечит. Кіевск. Учебного Округа

[1] У 1915 році 36 руб. отримував тех.працівник

Джерело: ДАКО, Ф.1239, оп.5, спр. 220