Екскурсія до Голосіївського лісу в 20-х роках ХХ століття

  У Національній історичній бібліотеці України, у відділі стародруків, цінних та рідкісних видань зберігається невелика книжка Миколи Шарлеманя* "По Київу і його околицях", 1921 року видання. У передмові автор зазначив : "Останніми роками у нас дуже розвинулося екскурсування в природу. Все частіш і частіш в околишніх лісах, на полях, в долині річки можна  зустріти гуртки екскурсантів-дітей і дорослих. Організують екскурсії школи всіх типів, просвітні гуртки, кооперативи, професійні спілки і т. ин. ...В провідникові я беру район верстов у 20-25 навкруги Київа..." 

 Одним із екскурсійних місць Шарлемань пропонує прогулянку до Голосіївського лісу.

    "Голосіївський ліс - одне з найулюбленіших місць для екскурсій та прогулянок. Дорога до цього лісу така. Трамваєм № 1 до Деміївки, потім деміївським* трамваєм і до кінця дороги. Вузьким переулком далі між двома тинами садиби Голосіївського скиту в ліс.

В Голосіївському лісі. Фото 50-х років

 Переважають листв'яні породи, головним чином граб, дуб. По дорозі до Преображенського скиту й Феофанії - березові гаї. Сосна трапляється в незначній мірі, переважно, як штучні насадки.

...Звертає на себе увагу велика сила пагонців петрового хреста, багато пролісок, зуб'янок, рясту. В одному місці, недалеко од входу в Голосіїв, ліворуч за канавою багато підсніжнику. У квітні багато ріжних фіялок. По дорозі до Преображенського скиту на узліссі, звідки розгортається краєвид Дніпра, росте барвінок...

   Літня флора Голосіїва також дуже багата. Гарний матеріял може дати ліс і для зоологічних екскурсій. Ріжних тварин, головним чином дрібних, у лісі багато, зважаючи на гарний розвиток рослинності, а ще й через те, що на манастирських землях було заборонено полювати. Особливо багато в цім лісі дрібного птаства. Весною ліс повен пташиних пісень. Скрізь чути дзвінку пісню зябка, дзвенять вільшанки рудячки, свистять коси і співочі дрозди. Пізніш кричить крутиголовка, кує зозуля, флейтою висвистує вивільга, співає соловейко... Мухоловка білошийка, рідка в інших місцях, тут трапляється доволі часто. В великому числі гніздяться шпаки. З великих птахів, крім ворон, круків, сорок, гніздяться мишоїди, чорні шуліки та ін.

   В Голосіїві досить легко можна піймати коло ставків вужа, а на сухому місці - ящірку моторну й зелену веретільницю. Невеликі калюжі лісу (праворуч від головного шляху до Феофаніївського скиту, за 1/2 в. од входу) дають досить багатий матеріял для гідробіологічних екскурсій. Ці водоймища мають особливу ціну весною, коли, через розлив, немає можливості провадити екскурсії в долину Дніпра..."

      Завершує свою екскурсію Голосіївським лісом словами: "Брак місця примушує мене обмежитись наведеним вище описом природи Голосіїва. Голосіївський ліс взімку 1919 - 1920 р.р. значно порубано."

    Також Шарлемань звертає увагу екскурсантів на необхідність бережливого ставлення до природи : "Зайве, мабуть, говорити, що на екскурсії не можна забувати заповіту охорони природи: нічого не знищувати і не руйнувати без особливої потреби".
     *Микола Шарлемань (Едуард Шарлемань) - український зоолог, дійсний член НТШ й Українського наукового товариства в Києві, автор коментарів до "Слова о полку Ігоревім".

    *Деміївський трамвай (трамвай № 10). Маршрут : Сталінка - Велика Васильківська - Берлізові городи - Байкове кладовище - Бульонська - Бочковського - Червоноармійська - П'ятакова - Євбаз.

Персональний трамвайний вагон Давида Марголіна

   Марголін Дави́д Семе́нович (1850 — помер не раніше середини 1920-х) — київський купець 1-ї гільдії, підприємець, меценат і громадський діяч, багаторічний голова правління Товариства Київської міської залізниці, власник Деміївського трамвая. 

   Деміївською трамвайною лінією курсували 6 вагонів. Вряди-годи виходив на лінію й сьомий - персональний вагон-салон "люкс" Д.С.Марголіна, побудований у 1904 році заводом MAN за індивідуальним замовленням. Вагон мав вітражне скло, внутрішню оббивку з червоного дерева, а також дзеркала, шкіряні дивани та інші розкішні меблі.

             Після революції на базі цього вагону був створений вагон-лабораторія для всебічних випробовувань електрообладнання рухомого складу. І по суті з'явився унікальним зразком трамвайної техніки. У 1928 році салон збагатився ще й цінним австрійським обладнанням Siemens-Schuckert. Установка реєструючих приладів представляла собою змонтовані на щиті бортового самописця амперметр, вольтметр і ватметр, а також динамо-машину для обліку швидкості. На козирку торцевої частини кузова знаходилася штепсельна вилка для з'єднання зі струмоприймачем випробуваного екіпажу.

                  Аж до списання в середині 1950-х р.р. вагон-лабораторія неодноразово використовувався для визначення оптимальних режимів роботи рухомого складу і ефективних способів економії електроенергії.

 Джерело : Ермак, Д.А. Трамвай на улицах Киева=Trams on the Streets of Kiev.- K.:Sky Horse, 2011.
   Галайба, В. Трамвайний музей - з Деміївки родом// Вечірній Київ.-1996. - 13 листопада.- с.8.    

Трамвай на Деміївці

          На початку ХХ сторіччя Деміївка мала досить розгалужену мережу як промислових підприємств, так і закладів торгівлі. І все ж основна маса 30-тисячного населення не уявляла свого існування без постійного відвідування Києва. І майбуть невипадково один з перших двох маршрутів "конки" - своєрідного трамваю на кінній тязі, запровадженого в місті 1891 року, пролягав від Караваєвської (нині Л.Толстого) площі у напрямку саме цього села-передмістя.

      Зазначена вище обставина не залишилася поза увагою й голови правління товариства київської міської залізниці (трамваю) Д.С.Марголіна, який вирішив ощасливити мешканців Деміївки, спорудивши тут за власні кошти окрему від Києва трамвайну лінію. Після всіх необхідних погоджень, отримавши від київського земства концесію на 50 років, Давид Марголін доручив інженерові Гаазу і полковникові Пушешникову розпочати в березні 1910 року будівництво з тим, щоб закінчити його через два місяці. За цей час укладено три версти залізних рейок від залізничного переїзду до виїзду з Деміївки на Васильків, де містився тоді Келаровий сад (в районі нинішнього готелю "Мир", не зберігся); у кінці лінії, на вулиці Павлівській (не збереглася) споруджено електростанцію з дизель-мотором потужністю 125 кінських сил та депо з двосвітним приміщенням, розрахованим на 4 трамвайні вагони.

Транспортування вагонів Деміївського трамваю по тимчасовій з'єднувальній гілці на одному рівні із залізничним полотном.  1910-ті роки

       Урочисте освячення трамваю здійснив 26 червня (за ст.ст.) 1911 року ієрей місцевої Вознесенської церкви отець Василій у присутності представників Києва, деміївської сільської адміністрації та деміївської  єврейської общини. Вони й стали його першими пасажирами та учасниками бенкету, що його було влаштовано з цієї нагоди в приміщенні депо.

         Нова трамвайна лінія складалася з двох ділянок : від залізничного переїзду до поліцейського участка та від останнього до Келарового саду на Павлійській вулиці. Нею постійно курсували 6 вагонів типу так званих "семисотих", які розпочинали свій рух о 6.30 годині ранку і закінчували його о 12 годині ночі.  Вартість проїзду на кожній з дільниць окремо становила 3 копійки, а на обох, разом узятих - 5 копійок, що забезпечувало щоденну виручку у розмірі 40-45 карбованців. Цікаво, що маючи власну електростанцію, Д.С.Марголін використовував для свого підприємства струм електростанції київської міської залізниці, через що його (струму) часто не вистачало для власних потреб залізниці.
          Радянській владі Деміївській трамвай  дістався, звісно, безоплатно. Трамвайна лінія припинила своє існування   у 1980 році.

Трамвай на Голосіївській площі. 60-ті роки

 Джерело : Ермак, Д.А. Трамвай на улицах Киева=Trams on the Streets of Kiev.- K.:Sky Horse, 2011.
   Галайба, В. Трамвайний музей - з Деміївки родом// Вечірній Київ.-1996. - 13 листопада.- с.8.